«Вчитель, допоможи учню, профілактика дезадаптації»
План проведення роботи
1. Знайомство. Вправа «Три імені».
2. Вправа «Правила роботи»
3. Очікування від роботи «Зернята»
4. Мозковий штурм «Адаптація - Дезадаптація»
5. Інформаційне повідомлення «Причини та прояви дезадаптації першокласників»
6. Оголошення результатів
7. Ввправа «Шлях усунення проблем»
8. Інформаційне повідомлення «Причини та прояви успішної адаптації у 5 класі»
9. Оголошення результатів
10. Вправа «Шляхи оптимізації адаптаційного процесу п’ятикласників»
11. Вправа «Мій особистий внесок у вирішення проблеми» (Бінго)
12. Вправа «Порадник»
13. Рефлексія «Квіти»
1.Знайомство «Три імені»
Учасники називають три варіанти свого імені ( як звуть дома, як звуть на роботі, як звуть близькі друзі) і обирають той, який їм найближчий, пояснюючи які особливості особистості він підкреслює.
2 Очікування «Зернята»
Учасники визначають та озвучують свої очікування, стосовно майбутньої роботи. Записують їх на стікерах, вирізаних у формі зернятка і приклеюють до плаката, що зображує зоране поле.
3. Вправа «Правила роботи групи»
Інструкція: наше заняття буде ефективним, якщо ми окреслимо правила роботи нашої групи. Сьогодні вони у нас зашифровані. Кожному правилу відповідає народне прислів’я чи вислів. Я зачитуватиму правило, а ви спробуйте здогадатись, про яке правило ідеться.
1. Вік живи – вік учись.(Бути відкритим до нових знань)
2. Як тут говорити, коли і рота не дають розкрити.
(Говорити по черзі)
3. Моторна дівка борщ подає, а немоторна – з постелі встає. (Бути активним)
4. У роботі швидко час минає (Не затягувати час)
5. Не допікай іншим, бо знайдуться такі, що й тебе допечуть (Не критикуй і не засуджуй інших учасників)
6. Розкажи другу – піде по кругу (Взаємодопомога і взаємоповага)
4. Мозковий штурм «Адаптація - дезадаптація»
Адаптація – процес пристосування до змінних умов з подальшими само змінами.
Адаптація до школи – перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання.
Процес адаптації включає три компоненти.
Термін "дезадаптація” позначає порушення пристосування організму до умов існування, у першу чергу до соціального середовища.
Під шкільною дезадаптацією розуміється "деяка сукупність ознак, що свідчать ознак про невідповідність соціально-психологічного і психофізичного статусу дитини вимогам ситуації шкільного навчання оволодіння якої з ряду причин стає скрутним чи, у крайніх випадках, неможливим".
У першому випадку дитина "підкоряється" дійсності і "ламається" нею. Дитина розуміє, що "не тягне", не справляється з новою для нього роллю, але намагається пристосуватися до неї, як може: виконує всі формальні вимоги, слід всім належним нормам. Це відносно непоганий в сенсі прогнозу сценарій: якщо такій дитині вчасно допомогти, "підстелити соломки" у тих місцях, де він поки слабкий (несамостійна, незібраний, не вміє спілкуватися), - він зможе налагодити, нарешті, своє шкільне життя. Вчителям досить публічно його підтримувати, допомагати батькам (а не лаяти!) Будинку - і дитина, відчувши, що не все так погано, впорається рано чи пізно.
В іншому випадку він, навпаки, діє згідно з оспіваного Макаревичем принципом "не варто прогинатися під мінливий світ - пусть лучше он прогнется под нас". І гне свою лінію .... Тобто дитина йде на конфронтацію з вчителями, батьками та однокласниками - бунтує проти що виникла в його житті ситуації, до якої він не в силах пристосуватися. Оскільки в першому класі статус дитини в колективі відчутно залежить від його успішності, від успішності як учня - в результаті такі діти стають якщо не ізгоями в колективі, то "анти-лідерами". Їх авторитет у класі невисокий, що ще більше погіршує і без того складну ситуацію.
Третій варіант розвитку шкільної дезадаптації характеризується дуже слабеньким розвитком вольових процесів: ці діти не в змозі узгодити "хочу", "можна" і "треба", в результаті чого навчання їх перетворюється на важкий тягар для вчителів, на перешкоду для однокласників і велику проблему для них самих. Відбувається це не від "злого умислу" самої дитини, а тому, що він ще "маленький", психіка його незрілість і не готова до школи. Така дитина може володіти прекрасною пам'яттю, високим інтелектом - але при всьому при цьому він буде їсти посеред уроку бутерброд, виходити з класу, коли йому заманеться, дзвонити мамі, коли захочеться, пересідати з місця на місце за своєю ініціативою ( "сьогодні не хочу з Мішею сидіти - а хочу з Катею "), відповідати за всіх або голосно підказувати - і це буде повторюватися неодноразово і в різних варіантах, незважаючи на зауваження вчителів і вмовляння батьків.
Шкільна дезадаптація – відмова дитини від відвідування школи, яка викликана труднощами у засвоюванні програмного матеріалу, конфліктами з однолітками, вчителями. Вона проявляється в низькій успішності, поганій дисципліни, розладі взаємовідносин з дорослими та однолітками, прояву негативних рис у особистості та поведінці і приходиться саме на середні класи (10 – 16 років). У ході бурного росту та фізіологічної перебудови організму у підлітків може виникнути почуття тривоги, підвищена збудженість.
Нерідко симптоми дезадаптації зовні не проявляються, але дитина дуже боляче переживає всі шкільні проблеми (це супроводжується тривогою, відсутністю апетиту та розладом сну), топ-то у неї спостерігаються реакція як активного, так і пасивного протесту. Це може виявитися у настороженості, невпевненості, агресивності без причини.
А.Л. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання:
1. Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно відноситься до школи; вимоги сприймає адекватно; учбовий матеріал засвоює легко, глибоко і повно; вирішує ускладнені завдання; старанний, уважно слухає вказівки і пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; виявляє велику цікавість до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі сприятливе статусне положення.
2. Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно відноситься до школи, її відвідини не викликають негативних переживань; розуміє учбовий матеріал, якщо вчитель висловлює його детально і наочно; засвоює основний зміст учбових програм; самостійно вирішує типові завдання; буває зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; суспільні доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
3. Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або індиферентно відноситься до школи, нерідкі скарги на нездоров'я; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; з'ясовний вчителем матеріал засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником утруднена; при виконанні самостійних учбових завдань не виявляє цікавості; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування і спонуки з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку; близьких друзів не має, знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників.
5. Інформаційне повідомлення «Причини та прояви дезадаптації у 1 класі»
6.Оголошення результатів діагностики
7. Вправа «Шляхи усунення проблем»
Робота в групах. Кожна група отримує картку із означенням однієї з причин дезадаптації дитини у першому класі. Завдання: запропонувати спосіб нівелювання зазначеної причини. Після оголошення кожною групою проекту рішення, проводиться узагальнення шляхів оптимізації адаптаційного процесу.
8. Інформаційне повідомлення «Причини та прояви дезадаптації у 5 класі»
9. Оголошення результатів діагностики.
10. Вправа «Шляхи оптимізації адаптаційного процесу п’ятикласників »
Виходячи з отриманої інформації, учасники повинні окреслити приблизні шляхи для створення комфортних умов переходу учнів 4 класу у 5. Напрями роботи:
Що повинні зробити батьки
Що повинні зробити вчителі молодших класів
Що повинні зробити вчителі-предметники, що викладають у 5 класі.
Що повинні зробити працівники соціально-психологічної служби.
11.Вправа «Мій особистий внесок у вирішення прблеми»
Виконується у вигляді модифікованої гри «Бінго». Кожен учасник отримує аркуш паперу, з якого без ножиць необхідно «вирізати» фігурку людини. Потім фігурка заповнюється . На грудях – пишеться ім’я учасника, на голові - педагогічний стаж, на лівій руці – фах, на правій – своя сильна сторона, як педагогічного працівника, на лівій нозі – пропозиція стосовно оптимізації адаптаційного процесу учнів до школи, на правій нозі – особистий внесок. Після заповнення кожен озвучує написане і фігурка прикріплюється до дошки, всі фігурки утворюють коло навколо фігурки дитини, що символізує підтримку і допомогу учню, захист від негативних факторів.
12.Вправа «Порадник»
Учасники у складі 4 груп складають «Порадник» - список практичних рекомендацій і порад 1 група - вчителям 1 класів, 2 група - вчителям 5 класів, 3 група - батькам 5 класів, 4 група - батькам 1 класів. Після завершення роботи проводиться презентація складених порадників. Після чого ведучий озвучує поради спеціалістів, із спеціалізованої літератури.